Набат

НАБАТ!!!

Де це видано, де це знано?
Хіба так у Сім’ї живуть?
Ще старі не загоїлись рани,
А вже нóві на серці рвуть!

Горлопаним немов навіжені,
Прапори вириваючи з рук.
Ми брати? Ми – собака скажені
На могилі державницьких мук!

Навіть пам’ять свого Тараса
Умудрилися обі...ать…
По країні немов зараза
Поповзла бусурманська рать!

Вже не треба кайдани рвати,
Проти себе – не повстають…
Та чому іноземні солдати
На українську землю плюють?!

Живемо від ночí до нóчі,
Боїмося активних дій…
Тим часóм на лижні у Сочі
Посміхається хитро Злодій!

Поки ми плетемо павутину
Міжнародно значимих фраз,
Мітить кримсько-татарську родину
Знахабнілий сусідський спецназ.

Дочекаємося наруги,
Від Азову і до Росі…
На свої повертається Крýги
Імператор всія Русі!

Світ не бачив таких діаспор,
Де живуть, там одна біда…
Все ждемо, що Вселенський Пастор
Відведе безголові стада!

10.03.2014 р.

Дмитро Лук’яненко

Читати 873 разів
Tweet
Детальніше в цій категорії: « Небесна Сотня Любій Любі »
Ви тут: Home Творчість Набат